Сценарій святкового заходу до Дня Перемоги

“Ніхто не забутий,

Ніщо не забуте”

Ведучий 1.   І знову на білому світі найпрекрасніша пора року – весна. Вона дарує нам щедре сонячне тепло, пташиний щебіт, аромат квітучих садів і пахучого різнотрав’я. Весна – це пора щорічного відродження природи, розквіт надій і прекрасних почуттів.

Ведучий 2.  Та для старших поколінь кожен травень відгукується болем у серцях, адже у світлий День Перемоги вони щемно згадують роки Великої Вітчизняної війни, свою обпалену юність, важкі втрати рідних і близьких. І хоча історія  відлічує  вже 61-у мирну весну, пам’ять про 9 травня 1945 року не згасає.

Ведучий 1.  День Перемоги – це свято свят. Він пам’ятник полеглим і нагорода живим, загальна слава тим, хто боронив Київ і брав Берлін, воював у партизанських загонах і невтомно працював у тилу.

Ведучий 2.   Якими важкими були ті 1418 днів і ночей війни! Велику Перемогу кували мільйони патріотів і серед них наші шановані гості – фронтовики

Учениця 1. Встеляйте квітами дороги,

Дзвінкі  заспівуйте пісні.

Сьогодні –  свято  Перемоги,

Найкраще свято на землі.

Салютувала Батьківщина

Хоробрим воїнам своїм.

Вони Вітчизну врятували,

Ішли на смерть за неї в бій.

Щоб ми під сонцем виростали

В країні, всім нам дорогій.

Встеляйте квітами дороги, -

Вже проліски цвітуть, розмай.

В день незабутній Перемоги

Ми квіти кидаєм під ноги

Бійцям, що мир несли в наш край.

Квіти на граніті, на броні.

Сонце усміхається мені.

Поруч з ветеранами стою,

Наче клятву мужності даю.

А на грудях сяють ордени...

Пам’ять серця... Пам’ять сивини…

Память тих, хто не прийшов з війни.

Учень 2.   Ми – не діти війни,

Лихоліття страшного не знаєм.

Із книжок про війну, про бої ми читаєм.

Ми не чули гарматного грому,

Ми не бачили жахів війни,

Тільки з книг нам сьогодні відомо,

Як вмирали Вітчизни сини.

Ми – не діти війни.

Ми дітьми її тьми не були.

 Ми у мирі, у щасті, у тиші зросли.

Але пам’ять про те, що творила пекельна війна,

В дні травневі щорічно в душі ожива.

Хіба ж забудеш, як палили хати ?

Гойдались мертві у страшній петлі ?

І на шляху валялися хлоп’ята,

Багнетами прибиті до землі ?

Хіба ж забудеш, як сліпого діда

В звірячій злобі витягли крізь дим,

До танків прв’язали людоїди

І розірвали надвоє живим ?

Ведучий 2. Страшні сліди залишила війна. Тільки на території України в руїни

і згарища було перетворено 714 міст, 28 тисяч сіл. Скільки горя, скільки страждань за цими цифрами! 1418 днів і ночей ішли воїни вогненними дорогами війни. Кожен день, як рік, кожен рік, як сторіччя. Усе витримали і перемогли. Перемогли тому, що вели війну вітчизняну. Перемогли тому, що відстоювали право на життя.

Ведучий 1.  Дорогою ціною далася нам перемога. У роки війни загинув кожен шостий громадянин. Хто візьметься підрахувати, скільки вони могли б зробити і скільки б пізнали радісних хвилин. Треба окинути зором небо, сонце і білі хмаринки в ньому, подивитися на осяяні багрянцем дерева в саду, глянути на рожевощоке дитя на руках у матері, щоб осягнути, якими цінностями вони могли користуватися багато десятиліть, але вони їм не дісталися.

Ведучий 2. Як дорого коштує Перемога! У цього свята три кольори. Перший колір – червоний,  колір крові гарячої, якою полито кожний клаптик землі. Другий колір – розквітлого саду. Білопінний його прибій, як найсвятіші сни солдатські, що ожили! Третій колір – колір удовиних хусток. Якби вітром зірвало їх раптом із сивих голів матерів і дружин солдатських, закрили б вони усе небо чорними птахами неперебутнього горя.

Учень 3.       Над крилами Волги,

В краю вогняному,

Підводиться стовпчик

І зірка на ньому,

Вербичка в жалобі

Стоїть, мов спокута,

Ніхто не забутий,

Ніщо не забуте.

Окопи і доти

Ще зникли не всюди,

З катами рахунки

Не зведено, люди,

Пітьма Бухенвальда,

Освенцима пута,

Ніхто не забутий,

Ніщо не забуте.

Не спиться ще вдовам,

Бо туга лишилась,

Для них і сьогодні

Війна не скінчилась,

Серця в них назавжди

Тривогою скуті,

Ніхто не забутий,

Ніщо не забуте.

Учень 4.       До тебе, людино, звертаюсь:

Залиш на хвилину щоденні турботи.

З собою побудь у глибокій скорботі,

Згадай чоловіка, товариша, брата,

Дружину, сестру чи посивілу матір.

Перед хвилиною мовчання

Словами говорити неможливо.

Оця хвилина більше нам розкаже,

Ніж тисячі, а чи мільйони слів.

Солдатів подвиг не вимовить словами,

А тільки серцем можна це сказати,

Але воно, на жаль, не має мови,

Лиш має біль. І тому я прошу

Солдатів пам’ять вшанувать мовчанням.

(Хвилина мовчання)

Учень 5.    Пам’ятаєш, земле, сорок п’ятий ?

Стихле небо, підняте салютом ?

Пам’ятаєш, земле, крик дитятка,

Як салют на щастя вічне людям ?!

Пам’ятаєш, земле, сорок п’ятий ?..

Земле, сорок перший не забудь!!!

Учень 6.     На сході обрій холодно синів.

Тремтіли квіти, од роси промоклі.

Зорю, що йшла, мов юнка, між кущів

Обмацали нападників біноклі.

Сіяла даль у чарах тишини.

Уся земля, здавалось, ніжно снила.

Хто знав, що вже від миру до війни

Лиш п’ять хвилин нам доля залишила.

( Звучить запис  пісні “Священна війна” )

Ведучий 1. Тієї пам’ятної червневої пори, як і завжди, догорав рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, пив теплу росу із трав та замріяно слухав останні звуки гармошки в сільському клубі. Тут випускники 1941 року танцювали свій останній шкільний вальс і не знали, що через декілька хвилин, рівно о 4 годині ранку 22 червня вони закружляють у кривавому танку війни, який триватиме 1418 днів і ночей.

Учень 7.     Юнацькі руки молоді –

Вам би втішатись у труді:

Тесать, копать, залізо гнути,

Садити сад, зелені рути,

Плоти гонити по воді.

Вам – гладить золото волосся.

Вам би тепло коханій дати.

Ви ще не вміли обнімати,

А воювати давелося...

Він ішов, бо вірив в перемогу.

Він знав, що може не прийти.

В світи стелилася дорога,

Але він мав її пройти.

Сльозами проводжала мати,

Услід дивилося село.

Він знав, що буде воювати

За мир, за волю, за добро.

 Крізь сльози і плач ви прощались.

З сльозами зривались слова:

Вернися, коханий, додому,

Будь проклята світом війна.

(Звучить пісня  “Вогник” )

Учень 8.     Перемога дається нелегко.

Шлях до перемоги тяжкий.

Він проходив через окопи і партизанські ліси,

Через підпілля і застінки гестапо,

Через розпач і віру, через смерть і безсмертя.

Була Україна – обпечена рана,

Хрещатий барвінок – не міг зацвісти.

Від Літок до Лютежа вдарили рано,

Ревли і ревли за рікою гармати.

Ватутін зі штабом на березі лівім

Дивився, як Київ палає на кручах.

І хмурилось небо в правдивому гніві,

Ридала дорога курна і горюча.

( Звучить пісня  “Ех, дороги” )

Ведучий 1. Минають роки, відлітають у вічність... Виповнився вже 61 рік з часу визволення рідної землі від німецько-фашистських загарбників.       61 рік з того дня, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною – людським життям.  

Ведучий 2. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої Вітчизняної, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на алтар свободи найдорожче – життя. 20 мільйонів людей замучено, спалено, вбито. Це 14 тисяч вбито кожного дня, це 10 чоловік вбито кожної хвилини.

Ведучий 2.  Своєрідним символом нашої пам’яті про полеглих став образ птаха-журавля. У пісні “Журавлі” є хвилюючі слова про те, як полеглі на війні солдати перетворились у журавлів.

( Звучить пісня  “Журавлі” )

Ведучий 1.  Летять і летять роки... Летять, мов журавлині ключі у далекий вирій. Летять і відлітають у вічність. Але роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за Батьківщину.

Ведучий 2.   У кожного була та п’ядь землі, яку затулив упавши. Там, де колись точились запеклі бої, піднялися пам’ятники та обеліски. Немов червоні гвоздики, зоріє полум’я Вічного вогню. У граніті, у бронзі, у піснях, у серцях живе великий подвиг воїна-визволителя.

Ведучий 1.   Не забуваємо і ми своїх земляків. Золотими літерами викарбувані їх імена на пагорбі Слави, що височить над Роською. Сюди приходять нащадки тих, хто пройшов дорогами війни, не схиливши голови, і крокує у безсмертя. 6 тисяч наших земляків взяли участь у Великій Вітчизняній війні.

Учень 9.     Вже весни не вперше травою покрили

Відмітин війни навіть цятки малі.

Лиш братські могили, лиш братські могили

Болять, не стихаючи, рідній землі.

Розкидані вони у чистім полі,

Десь при дорозі, у розмай-траві.

Могил отих не оминай ніколи,

Поховані у них –  для нас живі.

Когось не діждались, хто рідний і милий,

У пам’ять обпалену біль заповза,

Воєнні могили, високі могили,

Завжди біля вас материнська сльоза.

Ота сльоза ніколи не зітреться,

Що в правді нашій і чужій вині...

Лишила Батьківщина біля серця

Своїх синів, загиблих на війні.

Сльоза зорі стоїть над обеліском,

Сховавши клопоти людські і сни.

Сьогодні треба поклониться низько

Усім, усім, хто не прийшов з війни.

Ведучий 1.   Дорогою ціною дісталася нам перемога. Країна втратила мільйони кращих синів і дочок, які відділи своє життя у боротьбі на фронтах Великої Вітчизняної війни.

Учень 10.    Коли верстаю в завтрашнє дорогу,

Нового дня виважую мотив,

Я думаю про нашу Перемогу

І стяг, що над рейхстагом лопотів.

Давно мовчать гармати жерла,

Гарячі кулі одсвивтіли,

Та слава тих років не вмерла:

Вона зійшла на п’єдесталі!

Ведучий 1. Слава тим, хто здобував перемогу!

Всі.   Слава! Слава! Слава!

Ведучий 2.  Вічна слава тим, хто смертю хоробрих загинув.

Всі.    Слава! Слава! Слава!

Ведучий 1.  День сьогоднішній нерозривно пов’язаний з учорашнім, і кожен слід на землі: і нинішня радість, і небо безхмарне, і наш достаток, і щасливе життя – то твій слід на землі, Перемого!

Ведучий 2. 61 рік тому у визволених українських селах вогонь обережно несли від хати до хати, щоб зігрітися самим і зігріти інших, щоб ним освятити хату, а радістю – душі.

Ведучий 1.  Отак і вогонь життя іде від покоління до покоління, в майбутнє. Спасибі ж вам за збережене життя, воїни Великої Перемоги!

Учень 11.    Не кажіть: “Була війна давно”, -

Ніби вчора все було, учора...

Влізла у наш дім руда потвора,

По-злодійськи вибивши вікно.

Насунулась нелюдів навала,

Виродків ворожості і зла.

Нівечила, нищила, вбивала.

Вішала, калічила, пекла.

Поки сонце ясне угорі є,

Поки нам життя дає воно, -

Біль наш вічний, він не постаріє.

Не кажіть : “Була війна давно”.

Ведучий 1. Не старіють душею ветерани. Вони завжди сповнені турботою про нашу святу землю, про свій рід хліборобський, про своїх онуків, про мене, про тебе, про посаджену вишню, про перші колоски пшениці на рідному полі.

Учень 12.    В серцях ветеранів – осколки війни.

Лиш пам’ять – від ран отих ліки.

Не їхня лиш пам’ять, а ваша, сини,

І ваша, онуки, - навіки.

...Горів, гримів і розривався обрій,

лишивсь позаду батьківський поріг,

і вітер грав сумних, сумних мелодій

у знівечених вербах край доріг.

Ішли солдати днями і ночами,

Похмурими, гвинтівки не в усіх,

І біль ламав надбрів’я, скроні сік.

Де друзі падали там хоронили їх,

І як могли, могили їм копали,

Прощались мовчки – залпів не давали.

Патрони берегли і крем’яні  чуття,

Щоб вибороть і сонце, і життя.

Ведучий 1. Шановний                                                       

                     просимо розповісти про свою бойову юність.

(Виступ ветерана )

Учень 13.      Шановні ветерани!

Ви в грізних битвах вибороли право

Зустріти свято із найбільших свят.

Побратими, сивочолі ветерани,

Друзі і порадники мої,

У негоду ниюють Ваші рани,

А ночами видяться бої.

Сталінград, бої за Україну,

У вогні розтерзаний Дніпро.

Ви собою заступили Батьківщину,

Утвердили на землі добро.

Ведучий 1.   Дорогий наш    

                       Переповненими любов’ю, ніжністю і вдячністю серцями, ми дякуємо Вам за вашу розповідь. Змахніть непрохану сльозу при згадці про минуле.

Ведучий 2.   Нехай вогонь життя палає довго і бурхливо,

Освітлюючи цей прекрасний світ.

Від серця щирого бажаємо щасливо

Ще сто прожити славних літ.

( Учні дарують ветеранові квіти )

Ведучий 1.  Для Вас, шановний       

                    У пам’ять про ті далекі дні звучить пісня  “В землянці”.

Учень 14.  Ми свято шануємо пам’ять усіх,

Хто власним життям нашу юність зберіг.

Хто впав за свободу у грізну годину,

За землю священну, за Україну!

Ми пам’ятаємо всіх,

Хто віддав життя за те,

Щоб не було війни нової,

Щоб сонце сяяло золоте!

Щоб не окоп чорнів на ниві –

Хліба цвіли, мов килими,

І щоб веселі і щасливі

До школи всі ходили ми!

Хай літають завжди журавлі –

Колоски видзвонюють налиті.

Ми за те, щоб мир був на землі!

Для усіх людей на цілім світі!

Ведучий 1.  У розмаїті квітів, у сяйві щедрого весняного сонця, в буянні трав, у зелені лісів, у солов’їних співах, веселих піснях прийшла до нас весна Перемоги – шістдесят перша весна!

Ведучий 2.  Зі святом Вас, дорогі наші ветерани! Це Вам ми завдячуємо 61-й мирній весні. Вам вклоняємося низько-низенько від імені всіх, хто не знає війни, кому пощастило народитися і жити під мирним небом, на мирній землі.